09.12.2022
Уроки 31, 32
Тема. Тематичне оцінювання з теми "Основи практичної астрономії"
Земля і Місяць
Завдання:
- Виконати тести, нище за посиланням
- Опрацювати теоретичний матеріал
- Записати конспект в зошит
- Відповісти на запитання, нище
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4151108
https://www.classtime.com/code/KWJ6ZD - Земля та Місяць тест
1. Земля - третя від Сонця планета Сонячної системи. З космосу наша планета має вигляд гарної блакитної кулі. Крізь хмарний покрив можна розглянути материки й океани.
Земля обертається навколо Сонця еліптичною орбітою (дуже близькою до колової) із середньою швидкістю 29 785 м/с на середній відстані 149,6 млн км з періодом, що приблизно дорівнює 365,24 доби (зоряний рік).
Форма Землі - геоїд. Середній радіус Землі становить 6371,032 км, екваторіальний - 6378,16 км, полярний - 6356,777 км. Площа поверхні земної кулі 510 млн км2, об’єм - 1,083 • 1012 км3, середня густина - 5518 кг/м3. Маса Землі дорівнює 5976 • 1021 кг. Температура на поверхні від -90 С в Антарктиді до +70 °С у пустелі. Земля має повітряну атмосферу. Понад 70 % поверхні вкрито водою.
Нахил земної осі до площини екліптики - 66°33'22". Період обертання планети навколо своєї осі 23 год 56 хв 4,1 с. Обертання навколо своєї осі спричиняє зміну дня і ночі, а нахил осі до екліптики разом з обертанням навколо Сонця - зміну пір року.
Гравітаційне поле Землі зумовлює її близьку до сферичної форму та існування атмосфери. Газову оболонку, що огортає Землю, називають атмосферою. Атмосфера Землі, загальна маса якої 5,15 • 1015 т, складається з повітря - суміші в основному азоту (78,08 %) і кисню (20,95 %), аргону (0,93 %), вуглекислого газу (0,03 %), інше - це водяна пара, а також інертні та інші гази. Атмосфера Землі захищає все живе від згубного впливу космічного випромінювання.
Атмосфера Землі включає (мал. 3.1): тропосферу (до 15 км), стратосферу (15-100 км), ионосферу (100-500 км). Між тропосферою і стратосферою розміщується перехідний шар - тропопаузу. У глибинах стратосфери під впливом сонячного світла створюється озоновий екран, який захищає живі організми від космічного випромінювання. Вище розміщені мезо-, термо- й екзосфера.
Атмосфера як елемент глобальної екосистеми виконує такі функції: є бар’єром для згубного впливу космічних випромінювань на живі організми та ударів метеоритів; регулює сезонні та
Земля має магнітне та тісно пов’язане з ним електричне поле. Магнітне поле Землі генерується в рідкому металевому шарі ядра.
Деталі поверхні Землі й умови життя ви знаєте, тому зупинимося детальніше на будові надр (мал. 3.2). Моделі внутрішньої будови Землі й інших планет земної групи приблизно схожі.
За записами коливань земної поверхні під час землетрусів сейсмограмами було встановлено, що внутрішня будова планети по вертикалі має шари. За хімічним складом та фізичними характеристиками виділяють три основні сферичні оболонки: тверда кора, мантія (оболонка) і ядро. Найтонший зовнішній шар - тверда кора. Глибина її в середньому 35 км (океанічна кора - 10 км, континентальна кора - 70 км). За хімічним складом земна кора складається з кисню (46,6 %), кремнію (27,7 %), алюмінію (8,1 %), заліза (5 %), кальцію (3,6 %) та інших хімічних елементів. Загальна маса земної кори становить усього 0,8 % від загальної маси Землі. Кора відокремлюється від мантії чіткою межею.
Ядро - найгустіша частина земних надр. Від поверхні Землі до центра збільшуються тиск, густина й температура. Тиск у центрі планети 3,6 • 1011 Па, густина приблизно 12,5 • 103 кг/м3, температура - від 5000 до 6000 °С.
Мал. 3.2. Будова Землі
Радіус ядра становить 55 % від радіуса Землі, а маса - близько 30 % від маси планети. Земне ядро ділиться на зовнішнє і тверде внутрішнє радіусом 1270 км. Перехідна зона між зовнішньою та внутрішньою частинами ядра дуже тонка - близько 5 км. Під час дослідження вчені-геологи з’ясували, що тверде металеве ядро всередині Землі утворилося 1-1,5 млрд років тому. Також учені змогли визначити швидкість росту земного ядра: за рік його радіус збільшується приблизно на міліметр.
2. Місяць - єдиний природний супутник Землі. Це тіло кулястої форми діаметром 3475 км. Маса Місяця всього в 81 раз менша від маси Землі. Середня густина Місяця становить 0,6 від густини Землі, а прискорення вільного падіння в 6 разів менше від земного, тобто на місячній поверхні предмети важать у 6 разів менше, ніж на Землі. Сонячна доба на Місяці триває синодичний місяць (29,5 земної доби). На Місяці немає води в рідкому стані й практично немає атмосфери. За місячний день, що триває близько 15 земних діб, поверхня встигає нагрітися до +130 °С, а вночі охолонути до -170 °С. За високих температур швидкість молекул газу перевищує другу космічну швидкість для поверхні Місяця (2,38 км/с), тому гази, що виділяються з надр супутника Землі або утворюються під час падіння метеорних тіл, швидко залишають Місяць. Без газової атмосфери Місяць підданий впливу всіх видів електромагнітного випромінювання Сонця, а також ударам метеорних тіл різного розміру.
Мал. 3.3. Вигляд Місяця в телескоп
Неозброєним оком на місячній поверхні помітні світлі й темні ділянки. Темні і відносно рівні частини поверхні назвали морями, на них припадає 16,9 % усієї поверхні Місяця. Більш світлі гористі ділянки, так би мовити материки, займають решту поверхні і характеризуються наявністю гірських хребтів, кільцевих гір, кратерів (мал. 3.3).
Першу детальну місячну карту склав у 1647 р. польський астроном Ян Гевелій (1611-1687). Відтоді до наших днів збереглися назви морів - Море Спокою, Море Криз тощо. Назви гірських хребтів, що тягнуться уздовж окраїн морів, співзвучні земним - Апенніни, Кавказ, Карпати тощо. Апенніни мають максимальну висоту близько 6 км, а Карпати - лише 2 км.
Космічні дослідження істотно поглибили наші знання про Місяць. У 1959 р. апаратом «Луна- 3» було вперше сфотографовано протилежний, невидимий бік Місяця. У 1965 р. з’явилася перша повна карта Місяця (мал. 3.4).
Найбільш численними утвореннями на місячній поверхні є кратери (мал. 3.5). Їхні розміри - від мікроскопічних до 100 км у діаметрі. Великі й середні кратери названо на честь видатних учених: Птолемей, Архімед, Платон, Коперник, Тихо Браге, Шмідт та ін.
Поверхневий шар природного супутника Землі складається з дрібних шматків реголіту завтовшки приблизно 10 м. До складу місячного реголіту входять також скляні сферичні мікрочастинки. Реголіт має малу густину (верхній шар 1200 кг/м3) і дуже низьку теплопровідність (у 20 разів меншу за повітря), тому вже на глибині приблизно 1 м коливання температури практично не відчутні.
Мал. 3.5. Кратери на Місяці
Мал. 3.6. Будова Місяця
За хімічним складом місячні породи дуже близькі до базальтових порід Землі. Породи місячних морів відрізняються високим умістом оксидів заліза і титану, материкові - високим вмістом оксидів алюмінію. Останнім часом космічні станції виявили запаси водяного льоду в полярних областях Місяця - у тіні кратерів на Південному і Північному полюсах Місяця. Оскільки кут нахилу місячного екватора до екліптики лише 1,5°, то дно навіть неглибоких кратерів у полярних областях ніколи не освітлюється сонячними променями. За сталої температури -200 °С дно полярних кратерів покриває суміш реголіту з льодом.
Внутрішню будову Місяця (мал. 3.6) вивчили за записами струсів від ударів метеоритів, які фіксували доставлені на Місяць сейсмографи. Під шаром реголіту розміщується кора, товщина якої на видимому (повернутому до Землі) боці становить 60 км, а на зворотному - 100 км. Під корою розміщується мантія завтовшки приблизно 1000 км. Зона глибше від 1600 км нагадує земну мантію, має товщину 430 км і температуру близько 1800 К.
Останні дослідження підтвердили, що в центрі Місяця існує металеве ядро радіусом близько 300 км, маса якого становить близько 3 % від загальної маси Місяця.
Для Землі Місяць відіграє важливу роль. Найважливіший вплив Місяця на Землю полягає в тому, що він ось уже понад 4 млрд років стабілізує клімат. Без Місяця земна вісь коливалася б набагато сильніше. Оскільки екватор Землі розміщений під кутом 23,5° до орбіти, по якій планета рухається навколо Сонця, існують різні пори року. Якби не було Місяця, кут нахилу Землі змінився б на 85°. Це означає, що вісь обертання Землі була б на рівні своєї орбіти. Уран з кутом нахилу 97 обертається навколо Сонця так, що протягом одного півріччя до Сонця обернена його північна півкуля, а протягом другого - південна. Якби так відбувалося на Землі, то клімат був би іншим. Імовірно, температура на Землі сягала б екстремальних позначок. А вітри були б набагато сильнішими.
Дослідники з’ясували, що Земля відштовхує від себе Місяць швидше, ніж будь-коли за останні 50 млн років. Супутник планети віддаляється від Землі через припливи і відливи, а це впливає і на саму планету.
Гравітація Місяця створює добовий цикл припливів і відпливів. Цей процес уповільнює обертання планети навколо своєї осі і змушує Місяць віддалятися від Землі приблизно на 3,8 см в рік. Якщо припустити, що темпи віддалення Місяця завжди були однакові, то з віддалення орбіти Місяця можна розрахувати вік супутника - близько 1,5 млрд років. Однак це приблизна цифра, оскільки деякі місячні породи мають набагато більший вік - 4,5 млрд років, що можна порівняти з віком Землі.
Отже, Місяць віддаляється від Землі зі швидкістю, що збільшується, і поки що причину цього явища до кінця не з’ясовано. Можливо, причина в тому, що північна частина Атлантичного океану в наш час набагато ширша, ніж це було 50 млн років тому. Через це утворюються дуже великі хвилі і високі припливи, які відштовхують Місяць сильніше.
ЗАПИТАННЯ :
- 1. Назвіть основні характеристики планети Земля.
- 2. Яка будова Землі?
- 3. Який склад атмосфери Землі і яка її роль?
- 4. Схарактеризуйте супутник Землі - Місяць.
- 5. Які особливості має Місяць?
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО...
2011 р. у німецькому аерокосмічному центрі було створено найповнішу детальну 3D-карту Місяця, яка охоплює понад 98 % місячної поверхні. Для генерації об’ємної моделі, що відображає безліч деталей рельєфу, учені обробили понад 70 тис. стереокадрів Місяця, знятих американським супутником LRO з висоти 50 км. Безліч сусідніх знімків було зіставлено піксель за пікселем з урахуванням позиції апарата в момент зйомки і напрямку променя зору. У результаті 40 комп’ютерів за два тижні машинного часу склали цифрову модель місячного рельєфу зі 100 млрд точок.
добові коливання температури; регулює теплообмін Землі з космічним простором, впливає на її радіаційний та водний баланс; є джерелом газів, які беруть участь у процесах фотосинтезу та забезпечують дихальні процеси живих організмів; зумовлює низку складних екзогенних процесів - вивітрювання гірських порід, діяльність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо
Немає коментарів:
Дописати коментар