2020-2021 навчальний рік
Урок 22. (16.10.2020)
Тема. Види зір. Звичайні зорі. Подвійні зорі. Фізичні змінні зорі. Еволюція зірок. Нейтронні зорі. Чорні діри.
Мета: познайомитися з поняттями "зоря", "подвійна зоря", "нейтронна зоря", "чорна діра".Завдання: записати короткий конспект в зошит та перглянути відео (за посиланням):
Зорі - найпоширеніші небесні тіла у Всесвіті. Всі вони, як Сонце, - гарячі газові кулі, у надрах яких виділяється дуже велика енергія.. Але зорі навіть в найсильніші телескопи людина бачить лише як точки більшої чи меншої світності, тому що вони знаходяться дуже далеко від Землі. На відміну від планет Сонячної системи, зорі не рухаються навколо Сонця. Ще за часів Коперника було зрозуміло, що внаслідок обертання Землі навколо Сонця видиме розташуання зір на небі повинне змінюватись.Лише в 1837 році В. Я. Струве вперше виміряв цю зміну для зорі Вега.
https://www.youtube.com/watch?v=24TQLmrl02c
https://www.youtube.com/watch?v=CDBST3_Ju9U
Температуру зірок визначають за допомогою досліджування спектрів. Колір випромінюючого тіла (зорі) залежить від температури. Порівняно холодні (Т= 3000 К) зорі - червоні; найбільш гарячі ( Т=30 000 К) - блакитні, Сонце - типова жовта зоря (середня температура поверхні - близько 6 000 К). Більшу частину атмосфери всіх зірок складають водень та гелій. Деякі зорі об'єднані в системи. Кратні (фізичні подвійні) - системи зірок, які під дією сил взаємного тяжіння обертаються навколо спільного центра мас. У Галактиці близько половини зірок об'єднані в кратні системи. При кількості зірок більше 10 говорять про зоряне скупчення.
Виділяють візуально-подвійні, затемнювано-подвійні, спектраль-подвійні зорі. Тісні подвійні системи - це пари зірок, відстані між якими сумірні з їхніми розмірами.
Тема. Фізичні змінні зорі. Еволюція зірок. Нейтронні зорі. Чорні діри.
Фізичні змінні зорі - це зорі, зміна блиску яких зумовлена процесами, що відбуваються в їхніх надрах. Зміна розмірів та температури цих зірок призводить до зміни світності. При цьому змінюються стан атмосфери та (як наслідок) спектральні характеристики зорі.
Зараз достовірно виявлено кілька десятків тисяч фізичних змінних зірок у нашій Галактиці й десятки тисяч в інших галактиках. Фізичні змінні зорі поділяють на групи:
- пульсуючі;
- спалахуючі:
Урок 23. (20.10.20)
Тема. Тематичне оцінювання
- Які з цих хімічних елементів найбільш поширені на Сонці? А. Оксиген і Ферум. Б. Гідроген і Гелій. В. Гідроген і Оксиген. Г. Нітроген і Оксиген. Д. Ферум і Нітроген.
- В результаті якого процесу виділяється енергія в надрах Сонця? А. Ядерної реакції. Б. Гравітаційного стиснення. В. Термоядерної реакції. Г. Горіння Водню. Д. Падіння метеоритів.
- Якими одиницями астрономи вимірюють відстань до зір? А. Кілометрами. Б. Астрономічними одиницями. В. Паралаксами. Г. Світловими роками. Д. Парсеками.
- Який космічний об'єкт називають пульсаром? А. Червоний гігант. Б. Нейтронну зорю. В. Білий карлик. Г. Пульсуючу зорю. Д. Червоний карлик.
- Термін "нова зоря" означає: А. У космосі утворилася молода зоря. Б. Вибухнула стара зоря. В. Періодично збільшується яскравість зорі. Г. Відбуваються зіткнення зір. Д. Космічні катастрофи з невідомим джерелом енергії.
- Чому пульсари періодично змінюють інтенсивність випромінювання?
- Коли була відкрита перша нейтронна зоря?
- Що таке "чорна діра"?
Мета: розглянути будову й джерела енергії зорі; що таке нейтронна зоря, чорна діра.
Завдання: зробити конспект коротко в зошиті. Підручник Астрономія 11кл (автор М.П. Пришляк), ст.114.
нейтронна зірка
чорна дира
Уроки 24, 25.
Тема. Молочний (Чумацький) шлях. Місце Сонця в Галактиці.Зоряні скупчення та асоціації. Туманності. Підистеми Галактики та її спіральна структура.
Основні питання теми1. Молочний Шлях.
2. Будова Галактики.
3. Місце Сонячної системи в Галактиці.
4. Зоряні скупчення та асоціації.
5. Туманності.
6. Підсистеми Галактики та її спіральна структура.
7. Надмасивна чорна діра в центрі Галактики.
Учень (учениця):
називає: складові частини будови Галактики;
наводить приклади: зоряних скупчень; туманностей;
розрізняє: зорі, зоряні скупчення й асоціації, туманності, міжзоряне середовище;
характеризує: місце Сонячної системи в Галактиці;
пояснює: причину існування Молочного Шляху на зоряному небі Землі.
Наша Галактика — це велетенський зоряний острів, до складу якого входить Сонце. Переважна більшість зір Галактики, а їх за сучасними оцінками налічується понад 200 млрд., сконцентрована в плоскому диску, що його ми бачимо на небі як світну смугу Чумацького Шляху, а також у спіральних відгалуженнях. У центрі Галактики знаходиться компактне згущення речовини — ядро, фізична природа якого і фізичні процеси, що відбуваються в ньому, нині є предметом детального вивчення.
Мета: розглянути "світ галактик", що таке квазари,проблеми космології, яке походження й розвиток Всесвіту.
Завдання:
- Переглянути відео (нижче за посиланням)
- Записати конспект в зошит
- Виконати тести:
радіоджерело». «Квази - зірковий» означає «схожий на зірку, але не зірка». Зараз астрономи вважають, що квазари – це сама яскрава з різновидів активних галактичних ядер. Уперше квазари виявили в 1960 р. як радіоджерела, що збігаються в оптичному діапазоні зі слабкими зіркоподібними об'єктами.
Сучасні уявлення про виникнення астрономічних структур спираються на космологічну теорію, що дає загальну схему розвитку Всесвіту як цілого. Космологія нехтує такими "деталями" устрою Всесвіту, як зірки, галактики, навіть цілі скупчення й надскупчення галактик, розглядаючи їх як "точки", що хаотично рухаються і з яких складається, як газ із молекул, метагалактичне середовище. Середня густина мета-галактичного середовища однорідна, тобто однакова, коли йдеться про відстані, що перевищують 100-300 Мпс.
Космологія стверджує, що весь простір Всесвіту перебуває в стані розширення, причому розширюється саме простір, а не збільшуються відстані, наприклад, між галактиками. Цей висновок стосується лише великих об'єктів, протяжність яких становить 100-300Мпс і більше. Усередині ж цих об'ємів зірки й галактики не зазнають космологічного розширення. Не відбувається таке розширення й у межах нашої Сонячної системи.
Вік Галактики як зоряної системи близький до віку її найстаріших зірок і становить 10-12 мільярдів років. Імовірно, процес формування астрономічних тіл, які ми сьогодні спостерігаємо, розпочався 12-15 мільярдів років тому
У 1946 році Є. М. Ліфшиц обгрунтував теорію гравітаційної нестійкості, яка базувалася на фрідманівській космології. Гравітаційна нестійкість, властива однорідному середовищу, яке розширюється, виявляється в тому, що окремі частини, густина яких з якихось причин виявилася трохи більша, ніж загальна густина середовища, розширюються дещо повільніше, ніж середовище в цілому. Це пов'язано, імовірно, з тим, що в таких місцях тяжіння сильніше, і тому воно ефективніше гальмує розширення.
Завдання: зробити конспект коротко в зошиті;
переглянути відео (за посиланням, нижче)
квазари
Відповісти на питання :
Світ галактик. Квазари. Проблеми космології
1. Класифікація галактик.
2. Параметри галактик.
3. Червоне зміщення.
4. Активні галактики, радіогалактики, квазари.
5. Розподіл галактик у просторі.
6. Проблеми космології.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати матеріал
2. Виконати тести
Квазари (від англійського quasar, скор. quasistellar radiosource — квазізіркове джерело радіовипромінювання) — потужні позагалактичні джерела електромагнітного випромінювання. Відкриті 1960 р. як джерела радіовипромінювання з дуже малими кутовими розмірами (менше за 10"), потім ототожнені з оптичними об'єктами візуальної зіркової величини 16-18m.Згодом було виявлено квазари, які за оптичними характеристиками не відрізняються від квазарів, проте не мають радіовипромінювання. Сьогодні обидва типи об'єктів називають квазарами: перші — радіоголосними (або радіоактивними), а другі — радіотихими (або радіоспокійними). Радіоголосні квазари становлять декілька відсотків від загальної кількості квазарів.
Квазари — найпотужніші за випромінюванням об'єкти у Всесвіті. Потужність випромінювання (світність) квазарів, в тому числі в радіо-, ІЧ-, УФ-, рентгенівському, а в окремих випадках і в -діапазоні, сягає 10^{46}-10^{47} ерг/с.
У спектрах багатьох квазарів, крім емісійних ліній, є одна або декілька систем ліній поглинання, червоні зміщення яких менші, ніж в емісійних ліній. Ці лінії поглинання формуються на шляху між квазарами і спостерігачем. Квазари мають найвищі світності серед усіх об'єктів Всесвіту, наприклад, потужність випромінювання квазарів S5 0014+81 в оптичному діапазоні перевищує 5·1014L. Висока світність квазарів дає змогу спостерігати їх на дуже великих відстанях. Виявлено квазари з червоним зміщенням z>4.
Квазари виявляють змінність у широкому діапазоні тривалостей циклів — від кількох днів до кількох років. Амплітуда змінності в фільтрі В звичайно 0.5— 1.5m, хоча у деяких квазарів вона не перевищує 0.lm. Проте є група оптично змінних квазарів, зміни блиску яких досягають 6.0m. Оптично змінні квазари часто об'єднують з лацертидами в один клас — Блазари. Квазари належать до галактик з активними ядрами. Більшість з них пов'язані зі спіральними галактиками.
На початку XXI ст. встановлено, що квазари — це галактики, які мають в центрі надмасивні чорні діри.
У 1979 році спостереженням зображення подвійного квазара 0957+561 був підтверджений ефект гравітаційного лінзування, передбачений Ейнштейном в загальній теорії відносності.
Історія розвитку уявлень про Всесвіт. Походження й еволюція Всесвіту
Астрономічні дослідження, що проводились у ХХ ст., допомогли астрономам збагнути розлітання галактик, яке свідчить про те, що сам Всесвіт не залишається сталим у часі — він змінює свої параметри. Якщо відстань між галактиками зараз збільшується, то раніше вони розташовувались ближче одна до одної. За допомогою сталої Габбла можна підрахувати, коли всі галактики до початку розширення могли перебувати в одній точці. Моментом початку розширення Всесвіту є Великий Вибух, який пов'язаний із віком T Всесвіту: T = 1/H.
На перший погляд здається, що для побудови теорії еволюції Всесвіту велике значення має визначення місця Великого Вибуху (рис. 3.1). Якби Великий Вибух був процесом, який нагадує вибух бомби, то можна було б визначити місце цієї події. Насправді розширення Всесвіту включає не тільки розлітання самих галактик відносно космічного простору, а й зміну параметрів самого Всесвіту. Іншими словами, галактики не летять відносно решти Всесвіту, тому що сам Всесвіт теж розширюється. Таким чином, конкретного місця, де стався Великий Вибух, у Всесвіті не існує, так само, як немає центру, від якого віддаляються галактики.
Рис. 3.1. Комп'ютерна модель розвитку Всесвіту від Великого вибуху до нашого часу
Великий вибух — термін, за допомогою якого об'єднано сучасні уявлення про початкові стадії розвитку Всесвіту, що пояснюють його еволюцію і властивості
За сучасними даними, стала Габбла H ≈ 70 км/(с • Мпк), тобто Великий Вибух міг відбутися приблизно 15 млрд років тому. Якщо врахувати, що вік нашої Галактики не може бути більший за вік найстаріших кулястих зоряних скупчень, що існують уже понад 13 млрд років, то цю цифру можна також вважати за нижню межу віку нашого Всесвіту.
В основу сучасної астрономічної картини світу щодо еволюції Всесвіту покладено модель гарячого Всесвіту
Головні ери в історії Всесвіту. Всесвіт на початку існування мав настільки маленькі розміри, що тоді не було ані галактик, ані зір і навіть ще не існували елементарні частинки. Густина і температура новонародженого Всесвіту досягали таких фантастичних значень, що вчені навіть не можуть визначити, у якому стані при цьому перебувала матерія. Цей початковий момент народження Всесвіту називають сингулярністю (від лат. єдиний). Потім густина і температура Всесвіту почали знижуватись, стали утворюватися елементарні частинки, атоми і галактики. Усю історію нашого Всесвіту можна розділити на чотири ери — адронна, лептонна, випромінювання та речовини
Із філософської точки зору, між елементарними частинками та електромагнітними хвилями немає суттєвої різниці, адже все суще в природі є матерією. Але з фізичної точки зору принципова різниця між цими видами матерії полягає в тому, що швидкість елементарних частинок (електронів, протонів, нейтронів), з яких утворені зорі, планети і, нарешті, ми з вами, ніколи не може досягти швидкості світла, у той час як кванти електромагнітних хвиль ніколи не можуть мати швидкість меншу, ніж швидкість світла.
Рис. 3.2. Реліктове випромінювання — кванти світла, що утворилися 15 млрд років тому. Вони відділилися від елементарних частинок і почали самостійне поширення у Всесвіті
Реліктове фонове випромінювання (рис. 3.2, 3.4). Ті кванти електромагнітного випромінювання, що відірвалися від елементарних частинок в еру випромінювання, доходять до Землі звідусіль і відповідають електромагнітному випромінюванню чорного тіла з температурою 2,7 K (рис. 3.3).
Рис. 3.3. Чим далі від Землі розміщується космічний об'єкт, тим молодшим ми його бачимо, адже світло від нього досягає поверхні Землі через мільярди років. На межі видимої частини Всесвіту з відстані 10 млрд св. років надходить випромінювання, яке утворилося за часів Великого Вибуху. На відстані 5 млрд св. років ми бачимо квазари, з яких пізніше формуються галактики
На початку існування кванти мали велику енергію, тому випромінювання відбувалося у високочастотній частині спектра електромагнітних хвиль у гамма-діапазоні. Із часом гамма-кванти втрачали енергію, тому довжина електромагнітних хвиль збільшувалася, і через 105 років після Великого Вибуху максимум випромінювання припадав уже на видиму частину спектра — тоді молодий Всесвіт справді мав вигляд яскравої вогняної кулі та був подібний до вибуху ядерної бомби. Через 10 млн років максимум випромінювання вже розташовувався в інфрачервоній частині спектра, а через 14 млрд років середня температура Всесвіту зменшилася до 2,7 K, тому зараз максимум випромінювання перебуває в радіодіапазоні на хвилі завдовжки 1 мм. Інтенсивність і частота такого випромінювання не залежать від напрямку, і це свідчить про те, що середня температура Всесвіту повсюди однакова. Цікаво, що передбачив існування гарячого раннього Всесвіту ще 60 р. тому уродженець міста Одеси Г. Гамов (США), але зареєстрували ці реліктові електромагнітні хвилі тільки в 1965 р.
Рис. 3.4. Анізотропія реліктового випромінювання за даними супутника WMAP
Реліктове випромінювання — випромінювання Всесвіту, яке домінує в діапазоні довжин хвиль від міліметрів до метра
Майбутнє Всесвіту. Гравітаційна взаємодія речовини в майбутньому може зменшити швидкість розширення Всесвіту. Виявляється, якщо середня густина Всесвіту має критичне значення 5 • 10-27 кг/м3, а стала Габбла H ≈ 70 км/(с • Мпк), розширення може відбуватися вічно. Розрахунки показують, що майбутня доля нашого Всесвіту залежить від значення справжньої середньої густини щодо критичної густини ρ0. Можуть бути три сценарії майбутнього розвитку подій:
1) ρ < ρ0;
2) ρ > ρ0;
3) ρ = ρ0.
Розгляньмо ці моделі можливої еволюції нашого світу:
1. Якщо середня густина Всесвіту ρ < ρ0, то галактики будуть розлітатися вічно, і в майбутньому температура фонового випромінювання поступово буде знижуватись, наближуючись до абсолютного нуля, а максимум випромінювання з часом буде зміщуватись у сантиметровий і метровий діапазони електромагнітних хвиль (рис. 3.5). Такий Всесвіт називають відкритим, він не має межі у просторі й може існувати вічно, поступово перетворюючись на ніщо.
Рис. 3.5. У відкритому Всесвіті справедлива неевклідова геометрія, коли сума кутів у трикутнику менша від 180°
2. Якщо в космосі виявиться значна прихована маса і середня густина буде ρ > ρ0, тоді розширення Всесвіту через деякий час припиниться. Такий Всесвіт називають закритим — він не має межі у просторі, але має початок і кінець у часі (рис. 3.6).
Рис. 3.6. Для закритого Всесвіту є правильною неевклідова геометрія, коли сума кутів у трикутнику більша за 180°
Через кілька мільярдів років розбігання галактик може зупинитися, а потім почнеться стискування Всесвіту, тому що гравітаційна сила змусить галактики зближуватись. Зближення галактик призведе до трагічних наслідків для живих організмів, оскільки енергія фонового випромінювання і температура Всесвіту будуть зростати (рис. 3.7). Небо почне світитися спочатку червоним кольором, а потім стане синім. Температура зросте настільки, що всі живі істоти загинуть, потім зникнуть зорі, планети, елементарні частинки, і Всесвіт знову перетвориться на речовину з надзвичайно великою густиною.
Рис. 3.7. Еволюція закритого Всесвіту. Такий світ збільшується до певних максимальних розмірів, після чого галактики почнуть зближуватись. Початок і кінець такого Всесвіту мають нескінченно велику температуру і густину
3. Існує також імовірність того, що середня густина Всесвіту дорівнює критичній густині ρ = ρ0. У цьому випадку безмежний та нескінченний Всесвіт має нульову кривизну, і для нього справедлива геометрія Евкліда (рис. 3.8).
Рис. 3.8. У геометрії Евкліда паралельні прямі не перетинаються, а сума кутів у трикутнику дорівнює 180°
Галактики будуть розлітатися вічно, температура Всесвіту буде вічно наближуватися до абсолютного нуля... Цей сценарій еволюції цікавий ще й тим, що при ньому загальна енергія Всесвіту залишається рівною нулю: Ек + Еп = 0.
Тобто якщо вважати потенціальну енергію тяжіння негативною, а кінетичну енергію руху — позитивною, то Всесвіт міг виникнути з нічого у фізичному вакуумі як дивовижне збурення, тому з часом він теж може перетворитися на ніщо.
Сучасні спостереження підтверджують існування у Всесвіті прихованої маси (так звана темна матерія), яка зосереджена в тілах, що випромінюють незначну енергію у вигляді електромагнітних хвиль — чорні діри, пульсари, нейтринне випромінювання, гравітаційні хвилі та ін. Астрономи, які займаються проблемами космології, запропонували гіпотезу щодо існування нового класу елементарних частинок, яким дали таку умовну назву — Слабко Взаємодіючі Масивні Частинки (СВМЧ). Такий Всесвіт нагадує казкову птицю Фенікс, яка періодично згоряє, а потім із попелу відроджується молодою.
Для допитливих
Останні дослідження руху зір у галактиках підтверджують гіпотезу про існування класу елементарних частинок із прихованою масою, які отримали назву темна матерія. Крім того виявлено, що в міжгалактичному просторі існують сильні поля невідомої природи, які астрономи назвали темною енергією. Новітні гіпотези припускають, що в наш час за допомогою телескопів ми спостерігаємо тільки 5 % матерії Всесвіту, а 95 % припадає на загадкові поля темної енергії та темної матерії, яка не випромінює електромагнітні хвилі.
Життя у Всесвіті
1. Людина у Всесвіті. Антропний принцип
Людина у Всесвіті. Загальні характеристики живих істот можна описати за допомогою деяких термінів теорії складних систем, поведінку та еволюцію яких вивчає наука синергетика. Усі живі істоти за допомогою генів створюють величезний об'єм інформації, яка зберігається і передається нащадкам (рис. 1.1). Обсяг інформації, який зберігає тільки одна клітина живого організму, оцінюється в 1022-1023 біт. Для порівняння нагадаємо, що обсяг інформації, яку зберігають сучасні комп'ютерні диски, у мільярди разів менший.
Рис. 1.1. Ланцюг ДНК, за допомогою якого записується і зберігається інформація про живий організм
Біологічна еволюція живих організмів відбувається у напрямку збільшення обсягу інформації, який передається нащадкам. Наприклад, загальна маса усіх живих істот 100 млн років тому була не менша, ніж маса сучасних живих істот, але обсяг нової інформації, якою володіє наша цивілізація, у мільярди разів більший, ніж інформація, що зберігалася у велетенських тілах динозаврів.
Гігантський стрибок у збільшенні потоку інформації відбувся 100 тис. років тому з появою розумної людини — Homo sapiens. Біологи доводять, що тоді на Землі паралельно існували два види розумних людей — кроманьйонці та неандертальці. Хоча неандертальці були фізично сильні та могутні, але під час льодовикового періоду вони загинули. Вижили кроманьйонці, які навчилися не тільки добувати та зберігати вогонь, а й передавати свої знання нащадкам, тобто передавати інформацію з минулого в майбутнє не тільки за допомогою генів. Майже всі тварини для обміну інформацією користуються звуками, але тільки розумна людина для збереження інформації почала застосовувати різноманітні знаки і символи, які з часом перетворилися на писемність.
Синергетика — наука, що вивчає закони та еволюцію складних систем
Живий організм — складна відкрита система з хімічних і біологічних сполук, яка має високу ступінь упорядкованості та зберігає величезний об'єм інформації про себе і навколишній світ
Завдяки комп'ютерам на сучасному етапі розвитку нашої цивілізації теж спостерігається значне збільшення потоку інформації, якою володіє людство. За допомогою АМС ми почали збирати інформацію на далеких планетах та приступили до безпосередніх пошуків позаземних форм життя.
Антропний принцип. Життя є однією з великих таємниць Всесвіту. Ми бачимо на Землі різноманітні живі організми, але нічого не знаємо про інші форми життя на чужих планетах. Усі живі істоти народжують дітей, а потім рано чи пізно вмирають, тобто перетворюються на неживу матерію. Але на Землі ще ніхто не спостерігав безпосереднє зародження живих біологічних клітин із неживих хімічних сполук. Із цього приводу англійський біолог Ф. Крік висловився так: «Ми не бачимо шляху від первісного бульйону до природного добору. Можна дійти висновку, що походження життя — диво, але це свідчить лише про наше незнання». Астрономічні спостереження показують, що параметри орбіти Землі, її маса, радіус і хімічний склад найбільш сприятливі для існування життя. Для цього також потрібне стабільне Сонце, яке протягом кількох мільярдів років майже не змінювало своєї світності. Навіть розширення Всесвіту теж сприяє існуванню життя, адже у фазі стискування смертельне короткохвильове фонове випромінювання могло б знищити все живе. Виникає таке враження, що все суще в космосі існує для того, щоб на Землі жили розумні люди. Таким чином, була сформульована філософська основа космології — антропний принцип (від грец. antropos — людина): «Ми спостерігаємо Всесвіт таким, яким ми його бачимо, тому що ми існуємо». Тобто, може, десь у космосі існують світи з іншими параметрами, але там немає розумних істот, які могли б описати своє буття і передати цю інформацію з минулого в майбутнє.
Антропний принцип — науковий принцип, який стверджує, що існування життя значно залежить від найзагальніших властивостей Всесвіту
Відкрита система обмінюється з навколишнім середовищем енергією та інформацією
Прогнози еволюції людської цивілізації. Час існування окремої цивілізації теж впливає на визначення загальної кількості цивілізацій у Галактиці. Наприклад, у Середньовіччі, коли середня тривалість життя людини була 20-30 років, кількість населення Землі не перевищувала 100 млн осіб, і тільки наприкінці ХХ ст., коли значно зріс середній вік людей, населення Землі сягнуло за 6 млрд. Скільки часу може існувати окрема цивілізація, ми не знаємо, адже спостерігаємо тільки за розвитком людства. Існують кілька наукових оцінок тривалості життя цивілізації. За так званою песимістичною точкою зору середня тривалість існування окремої ізольованої цивілізації не перевищує 10 000 років. Відповідно до цієї шкали земна цивілізація наближується до смерті, адже людство зіткнулося з цілим рядом проблем, які можуть призвести до катастрофічних наслідків.
Учені, які мають іншу, не таку безнадійну точку зору, вважають, що всі ці проблеми в майбутньому можуть бути вирішені, тому оптимістична оцінка тривалості існування нашої цивілізації — 100 000 років (рис. 1.2). Тобто за цією шкалою наша цивілізація тільки народжується, і в майбутньому нас чекає розквіт, освоєння міжзоряного простору та зустрічі з інопланетними цивілізаціями.
Рис. 1.2. Оптимістична оцінка тривалості існування нашої цивілізації — 100 000 років
Основні причини, які можуть викликати загибель нашої цивілізації:
- 1. Екологічна катастрофа, яка може виникнути внаслідок забруднення навколишнього середовища промисловими відходами наших підприємств.
- 2. Зміна клімату на Землі через збільшення кількості вуглекислого газу в атмосфері, збільшення парникового ефекту та підвищення температури.
- 3. Збільшення озонових дір в атмосфері може викликати підвищення частки ультрафіолетового випромінювання Сонця, яке досягає поверхні Землі, внаслідок чого можуть загинути флора і фауна нашої планети (окрім живих організмів у воді та під поверхнею Землі).
- 4. Катастрофічне зіткнення з астероїдом або кометою може призвести до різкого зниження температури та виникнення нового льодовикового періоду (рис. 1.3).
- 5. Цивілізація може покінчити життя самогубством через атомну війну. Події останніх років показують, що така загроза існує, поки атомна зброя поширюється серед держав, які не спроможні її належним чином контролювати.
- 6. Інтелектуальна деградація людства.
Рис. 1.3. Катастрофічне зіткнення з астероїдом або кометою може призвести до загибелі цивілізації
Контрольні запитання
- 1. У чому полягає сутність антропного принципу?
- 2. Сформулюйте причини, які можуть викликати загибель нашої цивілізації.
- 3. Що таке відкрита система?
- 4. Які песимістичні і які оптимістичні прогнози існування нашої цивілізації
22.12.2020
Уроки 30, 31
Тема. Що таке життя? Земля - колиска життя. Імовірність існування життя на інших планетах. Тематичне оцінювання №3.
Мета: розглянути, що таке життя; можливе існування
життя на інших планетах.
Завдання: виконати контрольну роботу, переглянути відео (нижче за посиланням)
Контрольна робота
А. еліптичну Б. спіральну
В. неправильну Г. кульову
28.12.2020
Урок 32
Тема. Найновіші відкриття в астрономії. Сучана наукова астрономіна картина світу
Завдання: 1)переглянути відео (нижче за посиланням);
2)зробити конспект
Астрономія в Україні
- Чи є інше життя у Всесвіті? Тим більше, чи є розумне життя? Якщо воно існує, то як пояснюється парадокса Фермі? Існування життя в інших місцях має важливе наукове і філософське значення.[12][13]
- Чи є Сонячна система унікальною?
- Що спричинило утворення Всесвіту? Чи правильна теорія космічної інфляції, і якщо так, то які докладні деталі цієї стадії? Чому у Всесвіті спостерігається баріонна асиметрія? Яку форму має Всесвіт?
- Яка природа темної матерії і темної енергії? Вони визначають розвиток і долю Всесвіту, проте їхня справжня природа залишається невідомою.[14] Якою буде подальша доля Всесвіту?[15]
- Якими були перші галактики? Як утворилися надмасивні чорні діри?
- Як утворюються космічні промені надвисоких енергій?[16][17]
Немає коментарів:
Дописати коментар